...

СВІТ НЕПОСТІЙНІСТЮ НЕ НАЛЯКАЄ...

Світ непостійністю не налякає:
З народження звикав до боротьби.
Боюсь лиш впертості, що меж не знає,
Боюся зради тихої в собі.

Хоч є бажання зрозуміти інших,
Та безліч загадок і в нас самих.
Для чого нам чужі комоди й ніші,
Коли нема порядку у своїх?

На карті власного життя — пунктири:
Шляхи минулі значаться на ній.
Згубитись страшно у гріховнім вирі,
Та ще страшніше — у душі своїй.

Олексій Дунаєв
Переклала з російської Ольга Міцевська

...

ИЗВЕСТНО ВСЕМ...

Известно всем: любовь не шутка,
Любовь - весенний стук сердец,
А жить, как ты, одним рассудком,
Нелепо, глупо наконец!

Иначе для чего мечты?
Зачем тропинки под луною?
К чему лоточницы весною
Влюбленным продают цветы?!

Когда бы не было любви,
То и в садах бродить не надо.
Пожалуй, даже соловьи
Ушли бы с горя на эстраду.

Зачем прогулки, тишина.
Ведь не горит огонь во взгляде?
А бесполезная луна
Ржавела б на небесном складе.

Представь: никто не смог влюбиться.
И люди стали крепче спать,
Плотнее кушать, реже бриться,
Стихи забросили читать...

Но нет, недаром есть луна
И звучный перебор гитары,
Не зря приходит к нам весна
И по садам гуляют пары.

Бросай сомнения свои!
Люби и верь. Чего же проще?
Не зря ночные соловья
До хрипоты поют по рощам!

Стихи о любви
Эдуард Асадов

...

А ДУМКА У МИНУЛЕ ПОВЕРТАЄ...

Так затишно і музика лунає,
А у віконце дощик стукотить.
Ну, а любов ніколи не згасає,
Тож серденько радіє і щемить.
А думка у минуле повертає,
Туди, де так співали солов’ї,
Де під вікном калина зацвітає,
Де роки залишилися мої.
Лечу думками у весняну пору
І, наче, не зі мною це було.
Пісні злітали аж до неба вгору,
Нам дарувало літечко тепло.
А ми співали, мріяли, летіли
У надзвичайно сині небеса.
До мрій своїх дістатися хотіли,
Нас радували друзі і краса.
І ми були усі в той час сміливі,
Долали мужньо перепони всі.
Та що й казати — молоді, щасливі!
Світилися, як сонечко в росі.
Були душею світлі і багаті,
Та й веселіших — в світі не було!
Пісенні, щирі, добрі і крилаті.
Та все чогось в минуле відійшло…

Надія Красоткіна
http://krasotkina.com

...

НАДЕЖДА

Я все еще верю, что к жизни вернусь,-
Однажды на раннем рассвете проснусь.
На раннем, на легком, в прозрачной росе,
Где каплями ветки унизаны все,
И в чаше росянки стоит озерко,
И в нем отражается бег облаков,
И я, наклоняясь лицом молодым,
Смотрю как на чудо на каплю воды,
И слезы восторга бегут, и легко,
И виден весь мир далеко-далеко...
Я все еще верю, что раннее утро,
Знобя и сверкая, вернется опять...

Ольга Берггольц

...

ПРИЙДУ ДО ГОСПОДА УКЛІННО...

Прийду до Господа уклінно —
Гріховне стане враз святим.
Віддалене — близьким, родинним,
А недосяжне — нескладним.

І де крехтів, не міг піднятись,
На крилах віри полечу,
Щоб серцем вічність обійняти
Й нести любов, немов свічу.

Щоб мріяти не просто марно,
А з вірою аж до кінця
Іти назустріч вітру й хмарам,
Не прикриваючи лиця.

І щоб, зчерствівши, в гріх не впасти,
Стлумивши серце у журбі.
Та осягти, що справжнє щастя
І перемога — у Тобі.

Олексій Дунаєв
Переклала з російської Ольга Міцевська

...

БЫВАЕТ ТАКОЕ СТРАННОЕ СЧАСТЬЕ...

Бывает такое странное счастье,
Что даже не знаешь, откуда берётся:
Луч солнца пробьётся сквозь злое ненастье,
А может быть, просто тебе улыбнётся

Ребёнок бросит к ногам твоим мячик,
А ты об него ненароком споткнёшься
И, детство припомнив, по "классам"проскачешь,
И так же, как в детстве, в ответ рассмеёшься.

А может, напишет письмо добрый кто-то,
Таинственный друг, о котором не знаешь,
Пришлёт вдруг сиянье улыбки на фото -
И душу родную в нём угадаешь.

Бывает такое внезапное счастье,
Когда полувзгляд, полужест, полуслово
Весь мир для тебя распахнут в одночасье
И небо раскроют, и может быть, снова

Мечта, что лелеялась в сердце на донце,
Вспорхнёт белой птицей над будничной явью
И новой надеждой в душе отзовётся,
И чью-то улыбку на память оставит.

И ты, улыбнувшись в ответ осторожно,
В глазах уловив теплоту и участье,
Поймёшь, что возможно, конечно, возможно
Твоё неожиданно-странное счастье.

...

НЕ ПРОМІНЯТИ Б ВІРУ НА ОБРЯД...

Не проміняти б віру на обряд,
Живе моління — на бездушну звичку.
Не зупинитись і не йти назад,
І не загаснути огарком свічки.
Суєтна віра — лише звук пустий.
Життя будуймо на міцній основі.
Не треба зваб чужої красоти,
А — укріплятись у Господнім Слові.
Як небезпечно йти на міражі,
Боятися тривог, зрікатись ноші.
І це вважати щастям для душі,
Мені ж дорожчі перевірки Божі.
Де ж сенс лиш самолюбством жити, де?
Адже усе земне іде в могилу.
Та люблячи і Бога, і людей,
Ми знайдем для життя нового силу.

Олексій Дунаєв
Переклав із російської Володимир Сад

...

ЖИЗНЬ НЕ КОНЧАЕТСЯ ТОГДА

Когда вздыхают громогласно
Зажатых нервов провода,
И вторит голос: "Все напрасно".

Жизнь не кончается тогда,
Когда в пучине тонут силы,
И ты расставишь в два ряда
Все то, что есть, и то, что было.

Жизнь не кончается тогда,
Когда стук сердца обрывает
Сверлящих мнений череда,
В твою судьбу вбивая сваи…

Жизнь не кончается тогда,
Когда сейчас ты бесполезен,
А только плавится руда,
От боли корчится железо.

А жизнь кончается тогда,
Когда надежды нет следа…

...

МОЖНА

Можна безліч слів за день сказати
Та у них немає глибини.
Можна гарні квіти дарувати
Та тримати зло до сідини.

Можна неподумавши вчинити,
Потім шкодувати все життя.
Можна почуття комусь розбити
Та сприйняти це за відкриття.

Можна бути вдома серед рідних,
Почуватися однак чужим.
Можна довго жити серед бідних,
І не стати в майбутті скупим.

Можна бути у літах похилих
Та душа мов ангел молода.
Можна слухати поетів милих,
Вчинки їх на практиці — біда.

Можна міркувати так: «Я зрячий»
І однак лишитися сліпим.
Можна погляд бачити гарячий
Та ніколи не зігрітись ним.

Можна прощення не раз просити
Та в словах відсутнє розкаяння.
Можна смуток у собі носити,
А для серця благо та надбання.

Можна веселитися доволі,
Потім старість в смутку провести.
Можна плакати ночами в полі
Згодом радість в повноті знайти.

Можна змусити робити справу,
Це, однак, не буде добра воля.
Можна не карати за розправу,
А життя навчить — така вже доля.

Можна суперечки обійти,
Показавши тихо правоту.
Можна святість в діях донести,
Хтось відчує в серці самоту.

Варто зрозуміти що ми люди,
Ідеальних тут не слід шукати.
Бач, властиві грішним пересуди,
Є Святий Господь, ти мусиш знати.

В Нього попроси про неможливе,
І скажи служитель: «Це моє».
Якщо маєш серце терпеливе —
В Бога, друже, все для тебе є!

...

ПАМЯТЬ

Я нахожу тебя везде,
Мне о тебе зима напоминает
Пусть время лечит раны, только мне
Оно ошибки лишний раз забыть мешает
Напоминают о тебе глаза,
Хоть отдаленно на глаза твои похожи
Твои черты ищу в чертах других
Ничем непримечательных прохожих
Пускай напоминает о тебе
Случайно кем-то брошенное слово,
Пусть образ чей-то встреченный в толпе,
Хоть на чуть-чуть покажется не новым…
А времени текущая река
Впадает в океан пустых событий
С тобою кто-то рядом, но не я
Вокруг меня все фразами избито
Чужие люди, близкие друзья –
Все перепутано, все стало монотонным
Напоминай мне о себе собой…
Зачем напоминаешь посторонним?

kiletsh

👉 1 👈👉 2 👈👉 3 👈



Адреса сторінки:

Могутній дух рятує розслаблене тіло. Гіппократ



ВІДВІДУВАЧІВ : счетчик посещений
Яндекс.Метрика
Раскрутка сайтов и продвижение

Р Е К Л А М А

...


© 🍁kaLInKU 2017▕ Про сайт