Форум сайтостроителей

Новини/kaLInKU

...
...

...

...

21.01.19

...


Береза бородавчаста
(Betula verrucosa Ehrh.)

...

Береза повисла, або береза бородавчаста, або береза поникла (Betula pendula).
В Україні відомі близько 10 видів - берези дніпровська, низька, Клокова, Котулі, Литвинова, дрібнолускова, темна, повисла, пухнаста.
Два останні найбільш поширені в природних умовах.
Аптечна назва: листя берези, березовий дьоготь

Поширення

Дерево з гладкою білою корою, заввишки до 20 м. Найпоширеніші два близьких види берези — бородавчаста та пухнаста. У першої листки трикутні або ромбовидні, загострені, запашні; молоді гілки і листки вкриті смолистими бородавками. У берези пухнастої листки яйцевидні й ромбічно-яйцевидні, біля основи закруглені або серцевидні; молоді гілки без бородавок, пухнасті.
Квітки чоловічі, опушені, на кінцях гілок зібрані у сережки завдовжки 5-6 см(по 2-3 сережки).
Росте в листяних і мішаних лісах лісової і лісостепової смуг нашої країни.
Цвіте у квітні-травні, коли розпускається листя

Збір і сушка

З лікувальною метою застосовують бруньки, молоді листки, сік рослини.
Заготовляють бруньки в період їх набухання, тобто у березні - квітні; листки — у квітні-травні (зранку).
Сік збирають у період, коли ще не розпустилися бруньки.
Листки і бруньки сушать під накриттям або в повітряній сушарці при температурі 40-50°С. Листки пакують у тюки. Бруньки зберігають у паперових ящиках.
Бруньки заготовлюються і відпускаються аптеками.

Хімічний склад

Березові бруньки містять ефірну олію (близько 3,5-5,3%), яку одержують при перегонці бруньок з водяною парою. Олія являє собою густу жовту рідину з приємним запахом. До її складу входять бетулен, бетулол, бетулонова кислота, нафталін, барвні речови́ни. Крім того, бруньки містять смолисті речови́ни, глюкозу та невелику кількість аскорбінової кислоти́.
У листках берези бородавчастої є сапоніни, дубильні речови́ни пірокатехінової групи, смо́ли, тритерпеновий спирт фолієнтерол, каротин, невелика кількість нікотинової кислоти́ і глікозиду бетулозиду. Бутиловий ефір рослини містить бетулоретинову та аскорбінову кисло́ти (близько 2-8%), гіперозид, ефірну олію.
В корі берези є тритерпеновий спирт бетулін (бетуленол), глікозиди бетулозид і гаултерин, дубильні речови́ни (близько 15%), алкалоїди та ефірні олії.
Дія: жовчогінна, сечогінна

Застосування, властивості

Відвар бруньок та настій листків берези бородавчастої вживають при хронічних запальних процесах у сечовому міхурі, сечокам’яній хворобі, хронічних хворобах нирок, набряках, виразці шлунка, артеріосклерозі, ревматизмі та шкірних захворюваннях.
Настій молодих листків берези п’ють при серцевих набряках як сечогінний і потогінний засіб, при альбумінурії, сечокислому діатезі.
Екстракт листків значно посилює діурез, а значить, виділення з сечею натрію та хлору (салуретична дія). Донедавна вважали, що сечогінна дія рослини зумовлена наявністю в ній смолистих субстанцій, і тому́ частіше застосовували березові бруньки, що̀ мають значно більше цих речовин, ніж листки. Але провідну роль у діуретичній дії, як відомо, відіграють флавоноїди. Дослідами доведено, що листки берези бородавчастої містять значно більше флавонових сполук, ніж бруньки, а також калію, який посилює сечогінну дію флавоноїдів.
Відвар бруньок використовують як сечогінний та жовчогінний засіб, його застосовують при гіпо - й авітамінозі, як протиспастичний (при спазмах кишок та інших гладком’язових о́рганів), протисептичний і протизапальний засіб.
У народній медицині застосовують відвар і 10% настойку березових бруньок при гіперацидному гастриті та виразковій хворобі, при жовчнокам’яній і нирковокам’яній хворобах, бронхіті, хронічній діареї, набряках ниркового походження, скрофульозі, поліартриті, подагрі, глистяній інвазії (аскаридами, гостриками), а також як депуративні засоби проти шкірних захворювань (вугрів, лишаїв, висипів) та свербіжу шкіри.
Настойку бруньок берези бородавчастої вживають для втирання і компресів при хворобах м’язів і суглобів, ранах, що̀ довго не гояться, при виразках, саднах та пролежнях.
Жінки п’ють настій листків берези при мізерній менструації, а також у післяродовий період. Його застосовують і як зовнішній засіб (для компресів).
Препарати берези використовують для загального оздоровлення організму при екземах, алергічних висипах, виснажливому потінні, при туберкульозі легень, подагрі і скорбуті та в інших випадках, коли виникла необхідність поліпшити регуляцію обміну речовин. Для цього 50 г бруньок берези настоюють протягом 10 днів у 500 мл. 40% етилового спирту. Вживають по 1 столовій ложці тричі на день за 15-20 хв. до їжі.


З березової кори роблять дьоготь (10-30% мазь) для лікування корости, екзем, лускатого лишаю та інших шкірних хвороб.
Березовий дьоготь у народі застосовують при хворобах горла і бронхіті, а також при туберкульозі легень, циститі катарального походження. Вживають усередину по 5-10 крапель тричі на день.
Перетерте на порошок березове вугілля застосовують при отруєнні, як адсорбент, а також при метеоризмі, коліті, гіперацидному гастриті.
Вживають по 1 чайній ложці тричі на день, запиваючи водою (можна збовтати з водою).

Березовий сік, який збирають з надрізів на стовбурі де́рева напровесні, містить цукри (до 2%), кальцій, магній, залізо, дубильні речови́ни, яблучну кислоту та ароматичні речови́ни. Його п’ють по 3 і більше склянок на день як кровоочисний засіб при шкірних хворобах (лишаях, висипах на тілі, фурункульозі), ангіні, анемії, що̀ розвилася внаслідок втрати крові після поранення чи перенесеного захворювання, при ранах, які погано гояться, виразках, хворобах, що̀ супроводжуються високою температурою ті́ла, бронхіті, бронхоектазії, туберкульозі легень, поліартриті, подагрі, скорбуті. Виявляє сечогінну і відхаркувальну дію, сприяє виведенню з організму шкідливих речовин, допомагає при набряках серцевого походження. При екземі березовий сік застосовують для компресів. Його використовують у косметиці з метою виведення вугрів і пігментних плям, ним миють обличчя.

...
Великою популярністю в народній медицині користується березовий гриб чага (Inonotus obliquus), який являє собою плодове тіло паразитичного трутового гриба. Це тверді́ на́рости неправильної форми, що̀ протягом 10 -15 і більше років живляться соками берези і досягають 50 см. у діаметрі.
Збирають березові на́рости з де́рева протягом усього року. Чага весняного і осіннього збирання має сильнішу лікувальну дію. Від гриба відокремлюють деревину, а потім ріжуть сам гриб на куски завбільшки 6-7 смі сушать.
Чага гіркувата на смак, без запаху. Зберігають її у сухому місці не більше 2 років.
Березовий гриб містить пігментну речовину складної будови, згарицинову кислоту, незначну кількість алкалоїдів і смо́ли. А. І. Шаврина (1965) виявила в березовому грибі гуміноподібну чагову кислоту (близько 60%), полісахариди (6-8%), щавлеву кислоту (близько 4,5%), стероїди і птеринові сполуки.
У Львівському медичному інституті з березового гриба чаги одержано препарат, що̀ містить птерини. Можливо, саме із вмістом птеринів пов’язаний деякий лікувальний ефект березового гриба при пухлинних процесах, що̀ спостерігався в експерименті і клініці.
Екстракт чаги використовують для симптоматичного лікування хворих із злоякісними пухлинами, яким протипоказані оперативна променева терапія.
Цей препарат можна застосовувати при пухлинах будь-якої локалізації: раку шлунка, легень та інших о́рганів. Менш ефективний він при пухлинах кісток, шкіри, мозку.
У народній медицині екстракт березового гриба використовують для лікування виразки шлунка, хвороб печінки та селезінки.
Екстракт березового гриба «Бефунгін» зовсім не шкідливий. Протипоказане його вживання хіба що у разі хвороб, при яких не можна вводити в організм велику кількість рідини. У таких випадках замість чаю чи інших напоїв п’ють настій березового гриба або вживають цей настій подвійної концентрації (беруть 2 частини гриба на 5 частин води́).
При лікуванні настоєм березового гриба хворий повинен дотримуватись переважно молочно-рослинної дієти. Споживання м’яса і жирів такому хворому слід обмежити, а консервів, ковбас, копченостей, гострих і пряних страв не можна вживати зовсім. Забороняється при цьому вводити внутрішньовенно глюкозу і антибіотики (особливо пеніцилін).
Взяти 2 чайні ложки збору на 1 склянку окропу, настояти.
Вживати тричі на день за півгодини до їди при гострому та хронічному пієлонефриті

Протипоказання

Препарати з берези не можна приймати при лікуванні пеніциліном, при внутрішньовенному введенні глюкози, жінкам - у період вагітності.
Березові бруньки неможна використовувати при недостатності функції нирок. Березова чага протипоказана при хронічній дизентерії

З молодого березового листя можна приготувати весняний салат. Разом з кульбабою, настурція і іншими рослинами вносить в меню здорову різноманітність

ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО ОБГОВОРЕННЯ ТЕМИ У
twitter


🍁 Сечогінні

🍁 Жовчогінні

🍁 Загоюють рани

🍁 Протидіабетичні

🍁 Протитуберкульозні

🍁 Потогінні, жарознижуючі

🍁 Протицингові та вітамінні

🍁 При шкірних захворюваннях

🍁 При онкологічних захворюваннях

🍁 При ревматоїдних захворюваннях

🍁 При шлунково-кишкових захворюваннях





ВІДВІДУВАЧІВ : счетчик посещений
Яндекс.Метрика

Besucherzahler
счетчик посещений

Р Е К Л А М А



© 🍁kaLInKU 2019▕ Про сайт